Тарас Шевченко: невідомі сторінки життя

     10 невідомих фактів

  Усі дослідники творчості та життя Шевченка називають його картину “Катерина” збірним образом, тому що візуально вона “зібрана” з крупинок – частина від сестри поета, частина від матері, частина від кожної жінки, які зустрічалися на шляху Кобзаря, це – образ жіночих страждань та болю, людської сили та розпачу. Та наперекір цим ствердженням, Катерина Шевченка – це реальна людина і доказом цьому є обручка на пальці дівчини. Ця деталь йде всупереч з ідеєю картини – покинутої, самотньої дівчини, але, мабуть, були у автора причини не прибирати з образу цю річ.

-ІІ-ІІ-

     Любов до матері Шевченко проніс через усе життя, але була людина, яку поет не тільки трепетно кохав, а ще вважав святою. Це – його сестра Катерина, його трепетна і ніжна няня.

-ІІ-ІІ-

      Тарас Шевченко був дуже аскетичний у житті. До питання одягу він ставився дуже просто – немає дірок – можна носити. Якось, у Переяслові, у свого приятеля М. Козачковського Тарас Шевченко залишився погостювати на декілька тижнів. Козачковського дуже дратував зовнішній вигляд Шевченка – він ні з ким не спілкувався та став недбалим до себе. Про замовлення нового одягу й чути не хотів. Тоді, одного разу, за тиждень перед отриманням поетом заробітної платні від Київської Археографічної комісії, Козачковський покликав кравця і, поки поет спав, попрохав його зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Тарас Григорович був дуже здивований та почав допитуватися: “Як? Який жупан?”, а кравець відповідає: “Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас і Ви торгувалися зі мною…”.

-ІІ--ІІ-

        Думи про тяжку долю поневоленого народу були самими тяжкими у душі поета. До останніх днів Шевченко жив надією про відміну кріпосного права.

Незадовго до смерті 19 лютого 1861 року до важко хворого поета зайшов його знайомий Ф.Черненко. Це був день, коли усі мешканці Росії очікували відміни кріпосництва. Черненко почав допитуватися про самопочуття, але Шевченко почав голосно питати: “Що? Є? Є воля? Є маніфест?”, але Черненко нічого не відповів, а Тарас Григорович продовжував: “Так нема? Нема? Коли ж буде?”.

Та не почувши знову відповіді, заплакав. Вже потім стане відомо, що цар того дня підписав маніфест, але оголошувати його до початку посту заборонив, щоб народ зустрів свою волю не по шинках, а по церквах. Це трапилось напередодні смерті Шевченка. Але, попри все, поет дочекався втілення мрії усього свого життя – свободи свого народу.

-ІІ-ІІ-

        

         Мало хто знає, що мати Тараса була вільною, а тільки після заміжжя з кріпаком, теж стала кріпосною.

-ІІ-ІІ-

    Батько Тараса був грамотним. Хотів, щоб грамотними були і його діти. Так от, коли Тарасу виповнилося вісім років, батько віддав його вчитися грамоті в церковно-приходську школу. Потрібно сказати, що на Україні більшість шкіл при церквах були польськими. Так от, православні школи були рідкістю. Це у дійсного статського радника графа Василя Енгельгардта і управителем був колишній однополчанин, ротмістр у відставці, українець Михайло Дмитренко, і церкви в селах були православними, і вчили не латині і Катехізму, а Псалтирю на церковнослов'янській. Про цей період навчання відомо мало, але знаємо, що вчитель шмагав учнів нещадно, як і було заведено в ті часи, коли вважалося, що ніщо так не закріплює пам'ять, як биття. Та от одного разу, Тарас знайшов у школі свого вчителя, який лежав п'яний, знайшов палицю та відлупасив вже за всіх, як міг, вчителя. Цю історію він потім розповість своїм друзям.

-ІІ-ІІ-

           Вдача та його величність випадок відіграли у житті Шевченка величезну роль. Адже завдяки цьому одного разу при перших спробах малювання він так захопився, що не відчув, як задрімав. Все було б добре, але він забув про запалену свічку. Вона упала та почалася пожежа. За грубе порушення протипожежних правил – був покараний, але власник маєтку його запам'ятав! Як кажуть, око поклав. Саме тоді він помітив Тарасові здібності до малювання та сприяв у майбутньому навчанні.

        

-ІІ-ІІ-

          Ще один факт стосовно вдалих обставин – у свій час відомий художник Карл Брюллов охрестив пана Енгельгардта-молодшого “найбільшою свинею в Торжковская туфлях”. Вступивши в наслідні права , молодий пан намагався відповідати татонькові-аристократу: керуючому було наказано з кріпаків-дітей набрати дюжину хлопчаків, придатних до роботи кухаря, лакея, кучера, форейтора, домашнього живописця. Таким чином, бажання пана реалізували мрії майбутнього Кобзаря.

          Тарас Шевченко вчився у школі дуже добре. Та коли хлопцеві вже виповнилося 11 років дяк запропонував йому виконувати обов’язки “консула”, а за відсутності дяка, читати над покійниками Псалтир за двадцять відсотків від принесеного людьми. Це давало і якійсь заробіток, і певну повагу дітей-школярів. 

-ІІ-ІІ-         

      Жінки відігравали важливу роль у житті Шевченка. Одного разу, коли Тарас малював з натури мармурові скульптури Літнього саду, він познайомився з молодим чоловіком, який представився Іваном Сошенком. У молодих людей виявилося багато спільного. Фраза “не було б Сошенка – не було б Шевченка” містить багато істини. Іван познайомив Тараса з багатьма художниками. Друзі посварилися через…жінок: Сошенко був закоханий у Машеньку, племінницю господині квартири, яку знімав, а Тарас почав крутит из дівчиною роман. Враховуючи все, що зробив Сошенко для Тараса, Шевченко таки не поступився почуттями заради ліпшого друга…