Історія села Сваричів

     Сваричів – село Рожнятівського району Івано-Франківської області.

     Розташоване село Сваричів між річками Чечвою і Лімницею, на відстані 4 км на північний схід від районного центру Рожнятова. Загальна кількість жителів – 5037 чол. Загальна площа села – 3 091 га. Перша письмова згадка про село припадає на 1387 рік. Протяжність населеного пункту – 7 кілометрів.

      Історія Сваричева сягає в давнину. При в'їзді в село Сваричів знаходиться пам'ятний знак: село Сваричів (1387-1987). Він був споруджений на честь 600-річчя села.

     Краєзнавці пов'язують походження назви села Сваричів із старовинним ім'ям Сварич, яке є усіченою і похідною формою імен Сваромир та Сварослав. Дехто вважає, що село Сваричів виникло біля солених джерел. Людей, які виварювали сіль, називали зваричани, а село – Зваричів, згодом – Сваричів.

     Вперше про існування села Сваричів дізнаємось в ХІV ст. з письмових джерел. 13 жовтня 1387 року польський король Владислав Ягайло грамотою-привілеєм передав село Сваричів у власність братам Волохам. Грамота писана в Жидачеві на Львівщині.

     Одним із мальовничих куточків села Сваричів є урочище Підмонастир. Колись давно тут знаходився Василіанський монастир. У 1744 році монастир був прилучений до Гошівського монастиря. Тодішні землевласники села Ігнатій та Данило Сваричевські допомагали монахам, виділяючи гроші на ремонт. У 1754 році вони видали акт про охорону монастиря, але зберегти його не вдалося. У 1789 році його було знесено. З Василіанського монастиря до Рожнятівського замку графа Скарбка було прокопано підземний прохід. Зараз на цьому місці побудовано і освячено пам'ятний знак. Існує легенда, що назва села Сваричів походить від прізвища землевласників Сваричевських.

      Унікальний пішохідний підвісний міст через річку Чечву проклали між селами Сваричів і Брошнів Рожнятівського району Івано-Франківської області. Відстань між береговими пілонами-опорами сягає 150 м. Вага одного підвісного троса – 7 т. Така довга пішохідна переправа – єдина в Україні. Є мости, що мають довжину між опорами 126 метрів. А тут аж 150. Переправа спокійно витримує сотню пішоходів одночасно. Почали зводити міст ще у вересні 2008 року, але через брак фінансування закінчили лише у 2010 році. Старий дерев'яний міст через річку Чечву зруйнувала липнева повінь 2008-го року.

ЛЕГЕНДА ПРО СЕЛО СВАРИЧІВ «ЯК ТАТАРИ МІЖ СОБОЮ СВАРИЛИСЯ»

      Історія села Сваричів сягає глибоко в давнину. Звідки ж походить назва села? Одна легенда розповідає, що татарська орда постійно нападала на наші землі, але люди не здавалися, вони ховалися у лісах і палили татарські обози, не давали ворогові спокою. Одного разу, повертаючись із грабіжницького набігу, татари зупинилися на відпочинок у тому місці, де згодом було засновано село Спас. Несподівано на них напали невідомі сміливці. Сковані страхом татари кинулися тікати. Вони підганяли своїх коней і, від'їхавши приблизно 20-30 км, почали між собою сваритися. Згодом на тій поляні, де свого часу сварилися татари, заснували село і назвали його Сваричів.

ЛЕГЕНДА ПРО ПАМ'ЯТНИК В УРОЧИЩІ МОЧАРИ 

     Жив собі чоловік. Звали його Василь Валентий. За походженням він був поляком і жив сам. Однієї ночі йому приснилося, що в урочищі Мочари під каменем закопана ікона Матері Божої. Прокинувся зранку і пішов на те місце. Під каменем він справді знайшов ікону. Василь Валентий був віруючою людиною і вирішив на тому місці встановити хрест. Поставити хрест допомогли односельчани. У 1929 році хрест було освячено і стояв він там довгий час. Потім на тому місці збудували капличку, а хрест занесли всередину.

ПАМ'ЯТНИЙ ХРЕСТ ГЕРОЯМ-ВОЇНАМ УПА ЯРОСЛАВУ КОСАРЧИНУ ТА ЙОГО ПОБРАТИМАМ

     На Покрову 14 жовтня 1998 році у селі Сваричів освячено пам'ятний хрест героям-воїнам УПА Ярославу Косарчину та його побратимам. Пам'ятний хрест встановлено на честь одного з командирів УПА – Ярослава Косарчина, що трагічно загинув у селі 13 грудня 1951 року. Родом він з Бучача Тернопільської області. Народився 1919-го, далі – гімназія, навчання у Львівському університеті. З весни 1944-го – у лавах УПА. Навчався у старшинській школі «Олені-I», понад сім років боровся з ворогами України. В 1944-1945 рр. він – «Байрак» – командував калуськимм тактичним відтинком 23 «Магура». П’ятеро вояків, серед яких і «Байрак», до Сваричева прибули темної ночі з 12 на 13 грудня 1951-го. На околиці села їх зустріли референт районного проводу Рожнятівщини «Нестор» з охоронцем і станичний села Василь Гулянич – псевдо «Горбок». «Нестор» мав у Сваричеві окрему криївку, про яку під хатою кривої Ковальки ніхто не знав. Туди «Горбок» і привів повстанців з «Байраком». Та вже через три години повстанську криївку оточили енкаведисти, що прибули на авто з сусіднього Брошнева. Обступили подвійним кільцем центр Сваричева і запропонували повстанцям скласти зброю. Та вояки спалили всі підпільні документи і з вигуками «Слава Україні!» підірвали себе гранатами... Хрест у центрі села Сваричів (навпроти колишньої школи - тепер Сваричівський ДНЗ "Колобок") береже пам’ять і про ще одного полеглого повстанця – Володимира Фройта – «Жар», «Карб», «Роман» – референта Калуського окружного проводу ОУН, що родом з Дрогобиччини. А прізвище трьох інших – невідомі. Понівечені тіла повстанців енкаведисти повитягали з криївки і пожбурляли у сніг край центральної дороги. А відтак кудись вивезли.

      На світанку 13 грудня 1951 року загинув у своїй криївці і «Нестор». Перед тим він і Микола Сагайдак – «Дуб» заночували у родини Ленчиків. Почувши постріли, скочили на ноги і побачили, що оточені, а до хати прямують вороги. Бачили «Нестор» з «Дубом», як побратими прийняли смерть і щоб не здатися ворогові, «Нестор» застрелився. «Дуб» хотів підірватися гранатою, але залишився живий. Йому відірвало руку. Тіло Миколи кинули на фіру і повезли до Рожнятова. Там били, щоб видав побратимів, які ще на волі. Та Сагайдак не зрадив. Кати відрубали воякові ногу. Без лівої руки і правої ноги відбув десять років знущань. У тюрмі, на пересильному пункті, Бог дарував зустрітися з кардиналом Йосифом Сліпим. Після 15 років каторги повернувся додому і таємно в селі Кадобному Калуського району зробив надгробок своєму побратимові. А помер Микола Сагайдак 1986 року. Йому було тільки 55...

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ

     У 1760 році в селі Сваричів збудували дерев'яну церкву Воскресіння Христового, у 1840 році її реконструювали. На початку минулого століття церква перебувала під патронатом Михайла Медицького. Парохом в той час був Іоан Макаревич. 

      Греко-католицька церква Введення в храм Пресвятої Богородиці знаходиться в приміщенні колишнього римо-католицького костьолу Христа Царя, збудованого у 1870 р. Перша відправа відбулася у 1995 році.

      На даний час у селі є три церкви: Українська православна Воскресіння Господнього (отець Андрій Балабух), Греко-католицька Введенія в храм Пресвятої Богородиці (отець Андрій Яремчук), Українська православна Зачаття Пресвятої Богородиці (отець Роман Токарик).