Славне людьми село Сваричів

ВОЗНЯК ТАРАС СТЕПАНОВИЧ -  філософ, політолог, культуролог. 

     Народився 11 травня 1957 року в с. Сваричів Рожнятівського району. Закінчив Брошнів-Осадську школу, а згодом - Львівський політехнічний інститут (1974 -1979). Після служби в армії працював інженером з 1983-1991 рр. на Львівському заводі фрезерних верстатів. 1996-1999 роки - голова ради видавничих програм фонду "Відродження". 1994-2002 рр. - начальник відділу міжнародних зв'язків у Львові. 2001- 2005 рр. - член Національного комітету з премій України ім. Т. Шевченка. Лауреат нагороди "Галицький лицар-2000" у номінації "Громадський діяч". Радник голови Львівської обласної державної адміністрації з питань міжнародного співробітництва, голова Ради фонду Польсько-українсько-американської співпраці РАУСІ. Автор понад 150 політологічних есеїв і статей з питань філософії, політології, культурології, автор книги "Тексти та переклади" (1998). Тарас Возняк є головним редактором незалежного культурологічного часопису "Ї", заснованого у 1990 році. Зараз проживає у Львові.

     ВОЛОЩУК ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ – співак, композитор, заслужений артист України.

    Народився 19 травня 1969 року в с. Сваричів Рожнятівського району. Ще змалку захоплювався музикою. Закінчивши Рожнятівську музичну школу по класу скрипки, вступив до Дрогобицького музичного училища, а згодом вчився у Київській консерваторії – клас скрипки Семена Кобця та Вадима Козіна. Працював у Київському об’єднанні музичних ансамблів (КОМА), а згодом – у естрадно-симфонічному оркестрі під керівництвом Віктора Здоренка. Плідною була співпраця в ансамблі «Карпатські дзвони», який виконував переважно фольклорні твори. Цей колектив побував на гастролях в Польщі, Німеччині, Росії, Англії, Франції. Останнім часом Василь Волощук проявив себе як композитор. Співпрацює з багатьма українськими поетами: В. Матвієнком, Ф. Тишком, Н. Зубрицькою, М. Сингаївським. У 2000 році творчість Василя Волощука була відзначена почесним званням «Заслужений артист України». Вже видано авторські альбоми «Черемховий гай», «Мій бойківський краю», «Та музика душі…».

      ГАРАЗДІЙ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ - раціоналізатор, заслужений працівник сільського господарства.

     Народився 26 березня 1935 року в с. Сваричів Рожнятівського району. У 1942 році пішов до школи. Після закінчення семирічки працював на Брошнівському комбінаті ДОК-9. У 1954 році призваний на службу в ряди радянської армії. Після армії повернувся працювати на комбінат селища Брошнів-Осада. В 1959 році закінчив курси трактористів при Рожнятівській РТС, отримав кваліфікацію і залишився працювати на ремонтно-тракторній станції Рожнятова. Працював слюсарем тракторів та сільськогосподарських машин до 1995 року.

     3 серпня 1989 року за заслуги у впровадженні передових методів праці, раціоналізаторські пропозиції, особистий вклад у забезпечення високоякісного ремонту сільськогосподаської техніки Указом Президії Верховної Ради СРСР Юрію Васильовичу Гараздію присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства.

     

ДАНИЛЬЧУК ЛІДІЯ МИКОЛАЇВНА - заслужена артистка України 

     Народилася 26 листопада 1955 року в селі Броники Новгород-Волинського району на Житомирщині. Дитячі та шкільні роки пройшли в селі Сваричів Рожнятівського району. Після закінчення 8-го класу вступила на режисерське відділення до Хустського культурно-освітнього училища. Отримавши диплом з відзнакою, стала студенткою акторського факультету Державного театрального інституту ім. Карпенка-Карого (1974-1978 рр.). З 1978 по 1989 рік працювала акторкою в Одеському музично-драматичному театрі ім. Жовтневої революції (нині ім. В. Василька), а також брала участь у телевиставах на Одеському телебаченні. З 1990 року - акторка Львівського молодіжного театру (нині Академічний театр ім. Леся Курбаса). У 1997 році разом із кандидатом мистецтвознавства та театрознавцем Іриною Волицькою створюють незалежне творче об'єднання "Театр у кошику" Національного театру ім. Леся Курбаса м. Львів-Київ. 2003 рік - лауреат Державної театральної премії ім. І. Котляревського. 2008 рік - присвоєно почесне звання "Заслужена артистка України". Лідія Данильчук також лауреат премії ім. Бориса Романицького в номінації "Театральне мистецтво".

     КОВАЛЬ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ - композитор, член Національної спілки композиторів України. 

     Народився 1 травня 1966 року в с. Сваричів Рожнятівського району. У 1993 році закінчив Вищий музичний інститут у Львові по класу композиції Л. Мазепи. Працює в науково-дослідній лабораторії музичної етнографії цього ж інституту. Автор багатьох музичних творів: Симфонія (на біблійні тексти, 1993 р.) - для симфонічного оркестру і сопрано; Камерна симфонія (1992 р.); струнні квартети (1989р., 1990 р.) та ін.

     ПАВЛІВ ГАЛИНА ПЕТРІВНА - заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва, етнограф, художник. 

     Народилася у селі Сваричів. Працювала у сувенірному цеху Брошнівського лісокомбінату. Тут вона почала відроджувати традиційну колись забавку-лялечку. Тепер красою її художніх робіт, традиційними етнографічними лялечками пишаються жителі Запоріжжя, де Галина Петрівна зараз живе і працює.

     ПУХТА ОСТАП СЕМЕНОВИЧ - нафтовик

     Народився 11 листопада 1954 року в с. Сваричів Рожнятівського району.

     Після закінчення в 1973 році Дрогобицького нафтового технікуму за розподілом приїхав до Білорусії і був прийнятий на роботу в Речицьке управління бурових робіт. На даному підприємстві пройшов трудовий шлях від помічника бурильщика до начальника районної інженерно-технологічної служби. За свою виробничу діяльність неодноразово нагороджувався почесними грамотами, був занесений на Дошку пошани управління. За підсумками роботи 1984 року очолюваній ним бригаді було присвоєно звання "Краща бригада Міністерства Нафтової промисловості". У 1983 році Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом "Знак Пошани".

     З 1994 по 2009 рр. працював в АТ "Пурнафтогаз" (Росія) на посадах провідного інженера з контролю за бурінням, начальника цеху з ремонту нафтопромислового обладнання, начальника центральної інженерно-технологічної служби. За час роботи в Сибіру нагороджувався почесними грамотами. За довголітню добросовісну працю, значний вклад в розвиток нафтової промисловості наказом Міністерства промисловості та енергетики Російської Федерації присвоєно звання "Почесний нафтовик".

   

 ОТЕЦЬ ГРИГОРІЙ РИБЧАК

    Отець Григорій Рибчак народився в січні 1859 року в селі Сваричів, повіт Долина, в Галичині. Нижчі класи гімназії закінчив в оо. Василіян в Бучачі, а вищі у Львові. По закінченні гімназії студіював теологію в університеті у Львові і був висвячений 1884 року. Був сотрудником в Бучачі до 1887 року. Відтак одержав першу парафію в Угринові Долішнім, повіту Станиславів. Там був до 1894 року, а опісля переїхав у парафію Домажир, повіт Городок  Львова. До цеї парохії належали ще села – Козичі, Зеленів і Жорниська. Виховав кадри національно-свідомих парохіян. За його ревну працю духовна влада у Львові надала йому крилошанські відзнаки і поручила провід Янівського деканату. Населення парафії Домажир стало, по розвалі Австрії, зі зброєю в руках до оборони своєї молодої української державності на відтинку львівсько-яворівськім. Поляки схопили о. Григорія Рибчака і вели його у ліс на розстріл. По дорозі наткнулись на українську стежу під командою Хархаліса, яка його врятувала. Супроти того о. Рибчак був змушений покинути парафію і свою родину та відійти разом з УГАрмією.  В Бережанах зустрівся він зі своїм шурином, радником суду Федаком, військовим авдитором. Він разом з армією перейшов Збруч, сповняючи обов’язки польового духівника. Був у Балті, а відтак після роззброєння УГАрмії вернувся знову у Домажир та не на довго. В 1921 році захворів на грип і на 62-му році життя помер 21 січня 1921 року.

     РИБЧАК МАРІЯ ВАСИЛІВНА – директор Рожнятівської ЦБС, Заслужений працівник культури України, лауреат обл. премії ім. Марійки Підгірянки . 

     Народилася 9 травня 1954 року в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області. У 1973 році закінчила з відзнакою Снятинське культурно-освітнє училище, а згодом у 1980 році – Київський інститут культури - спеціальність бібліотечна справа. Свою трудову діяльність розпочала у 1971 році бібліотекарем бібліотеки у рідному селі. З 1994 року – директор Рожнятівської централізованої бібліотечної системи. Значну увагу приділяє краєзнавчій і пошуковій роботі, запровадженню нових технологій в практику роботи бібліотек системи. Марія Рибчак є автором та співавтором багатьох краєзнавчих друкованих матеріалів. Відзначена багатьма урядовими нагородами, винесені подяки обласної ради, громадських та просвітницьких організацій. З 2002 по 2006 рр. – депутат обласної ради ІV демократичного скликання. В 2002 році нагороджена почесною відзнакою обласного управління культури "За подвижництво в культурі Прикарпаття", у цьому ж році присвоєно звання "Заслужений працівник культури України". В 2005 році – почесна відзнака Міністерства культури "За досягнення в розвитку культури і мистецтв". Марія Рибчак – лауреат обласної премії ім. Марії Підгірянки ( 2008р). У 2011 році нагороджена ювілейною медаллю Президента України «Двадцять років Незалежності України».

     РУСИН КАТЕРИНА ЮРІЇВНА - педагог, краєзнавець, громадська діячка, "Бескидська берегиня" 

     Народилася 29 грудня 1936 року в селі Струбовисько Ліського району Краківської області в Польщі. З 1946 року родина проживає у Рожнятові (депортація за акцією "Вісла"). Тут закінчила середню школу (1956 р.). У 1961 році закінчила Станіславський педагогічний інститут (нині Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника). Одержавши диплом учителя, була направлена на роботу в Сваричівську середню школу сільської молоді, де одинадцять років викладала історію, суспільствознавство, російську літературу, географію. Згодом навчала дітей в середній денній школі села Сваричів. Катерина Русин - ініціатор створення в районі лемківського товариства "Бескидське земляцтво" (1994 р.). про життя лемків на рідній землі та на Бойківщині розповідається в документальних творах, які увійшли в книгу "Обереги Бескидів" (2000 р.). 15 листопада 2011 року на 75-у році життя Катерина Русин померла. Не дочекалася виходу своєї другої книги "Обереги Карпат" (кінець 2011 р.). 15 серпня 2012 року працівники Рожнятівської центральної районної бібліотеки провели презентацію нової книги Бескидської Берегині – Катерини Русин «Обереги Карпат», на яку з далекої Італії приїхала дочка Катерини Юріївни Уляна з чоловіком Тоніно Дегано і дочкою Ілоною.

     

САГАЙДАК МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ - заслужений працівник промисловості

     Народився 4 жовтня 1943 року в с. Сваричів Рожнятівського району. З 1951 по 1957 рр. навчався у Сваричівській школі. З 1959 по 1962 рр. працював на Брошнівському лісокомбінаті. Проходив службу у лавах радянської армії (3 роки). У 1966 році повернувся додому і пішов працювати на Брошнівський ЛК "Осмолода". Тут працював до виходу на пенсію.

     У 1978 році за високі досягнення в роботі Головний комітет виставки досягнень народного господарства УРСР (ВДНГ) нагородив Михайла Степановича - шліфувальника ЛК дипломом ІІІ ступеня.

     У 1981 році за указом Президії Верховної Ради УРСР нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня.

      У січні 1986 року присвоєно звання "Заслужений працівник промисловості".

   

 ОТЕЦЬ МИКОЛА СЕМКІВ

     Народився майбутній священик Микола Семків, син Василя, 16 червня 1961 р. у селі Сваричеві Рожнятівського району Івано-Франківської області в сім’ї селян.

     1967 р. пішов у перший клас Сваричівської середньої школи. 1980 р. був прийнятий учнем-столярем меблевого цеху Делятинського лісокомбінату. У 1986 р. вступив до Коломийського технікуму механічної обробки деревини, який успішно закінчив.

     У квітні 1989 р. був переведений у виробничий відділ лісокомбінату, де працював технологом. 1991 р. у монастирі Святого пророка Іллі як послушник провів шість місяців. Далі по рекомендації о. Порфирія з Дори переїхав до Львова у монастир Святого Обручника Йосифа Студійського уставу, де провів два роки.

     1993 р. захворів гіпертонічною хворобою і на початку 1994 р. вийшов з монастиря без порушень. Потім було служіння дяком у селах Пнів і Битків, а також у м. Надвірна. У січні 2003 р. отримав піддияконські свячення з рук владики кир Павла Василика, а 9 квітня цього ж року і дияконські свячення.

     2005-2008 року навчався в Івано-Франківській теологічній академії, де екстерном пройшов курс філософського та богословського факультетів.

     27 червня 2006 р. з рук владики Миколая Сімкайла отримав священичі свячення. Як сотрудник церкви Воздвиження Чесного Хреста м. Надвірна 27 березня 2009 р. нагороджений золотим хрестом.

Помер у вересні 2014 року.

     СЕМКІВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ - кандидат економічних наук, почесний працівник туризму України, лауреат Державної премії в галузі архітектури, заслужений будівельник України. Народився 2 січня 1950 року в с. Сваричів Рожнятівського району в багатодітній сім'ї. Після закінчення з відзнакою лісотехнічного університету працював на різних посадах Делятинського лісокомбінату. З 1982 до 1991 рр. працював на керівних посадах Надвірнянського та Верховинського районів. За цей час, за його безпосередньої участі, збудовано десять шкіл, вісім дитячих садків, тисячі квадратних метрів житла, сотні кілометрів доріг. Петро Васильович - автор і співавтор 88 проектів будівництва об'єктів соціальної сфери, промисловості, оформлення інтер'єрів приміщень. Зараз - директор відпочинкового комплексу "Карпати" в м. Яремча. За підсумками Національної академії наук України Семків Петро Васильович визнаний кращим керівником і його ім'я занесено до Золотої книги ділової еліти України. Нагороджений орденами "За заслуги" ІІ і ІІІ ступенів, пам'ятним знаком "За заслуги перед рідною землею".

     СЕНИЧАК ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ - заслужений енергетик України

     Народився в с. Сваричів Рожнятівського району. Після закінчення школи навчався у Рогатинському профтехучилищі (спеціальність - електрик). Працював у Рожнятівському РЕМ. Після служби в армії вищу освіту здобув у Харківському політехнічному інституті. З того часу працює на Кременчуцькій ГЕС. Стажувався в Німеччині, Швейцарії, Франції. За відмінну роботу, вагомий внесок у розвиток енергетики нагороджувався грамотами Верховної Ради України. Присвоєно звання "Заслужений енергетик України".

     СЕНИЧАК ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ - науковець, педагог, кандидат технічних наук, доцент

     Народився 5 жовтня 1948 року в с. Сваричів Рожнятівського району. Після закінчення Сваричівської середньої школи сільської молоді у 1967 році вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка на механіко-математичний факультет.

    У 1973-1975 рр. проходив дійсну строкову службу в Збройних силах Радянського Союзу (командир зенітно-ракетної батареї). Капітан запасу. Подальшу трудову діяльність продовжував на посаді інженера Київського інституту автоматики та начальника відділу Івано-Франківського міського інформаційно-обчислювального центру.

     У 1978 р. обраний на посаду асистента кафедри вищої математики Івано-Франківського інституту нафти і газу.

      Навчався в аспірантурі на факультеті кібернетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1982-1985 рр.).

     Є автором понад 60 наукових праць.

     

ШИЩАК АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ - активіст просвітянської ниви Рожнятівщини.

     Народився у 1920 році в с. Сваричів Рожнятівського району. З юнацьких років брав активну участь в діяльності товариства "Просвіта", поширював серед громади українську музику, пісню і слово, за що був ув'язнений і відправлений на 10 років заслання у Казахстан. Проте і там, на чужині, віддано прищеплював любов до пісні і музики. В суворих умовах заслання йому вдалося організувати український хор, який в 1955 році в Алма-Аті брав участь у конкурсі хорових колективів. У 1956 році повернувся до рідного села, де до 1982 року працював вчителем музики. Андрій Юрійович організовував хори, самодіяльні колективи, згуртовував людей, душа яких наповнена музикою і рідним словом. Понад 70 років Андрій Юрійович популяризував українську пісенну спадщину, був регентом церковного хору у рідному селі. У травні 2008 року нагороджений почесною Відзнакою обласного управління культури "За подвижництво в культурі Прикарпаття", а в грудні 2008 року - медаллю ВУТ "Просвіти" ім. Т. Шевченка "Будівничий України". Помер 29 березня 2012 року. 15 грудня 2013 року в Сваричівській сільській бібліотеці пройшло вшанування світлої пам'яті Шищака Андрія Юрійовича. На вечір-спомин прийшли люди, які пам'ятають і шанують великого просвітителя, людину надзвичайної працелюбності і самовіддачі.