Вічно живий у нашій пам’яті…

25 жовтня 2020  року минуло 100 років від дня народження ветерана і активіста  просвітянської ниви Рожнятівщини Андрія Юрковича Шищака.

Активний громадський діяч, старійшина просвітянського руху, педагог, музикант – скрипаль, кравець, бібліотекар, регент церковного хору, керівник хору вчителів і учнів, оркестру народних інструментів в Сваричівській школі, багатолітній каторжник, який і на засланні піднімав волелюбний дух, кожен день його життя був наче сторінки цікавої книги. Таким залишився у пам’яті жителів села Сваричів Андрій Юрійович Шищак. Народився в 1920 році. Брав участь в діяльності товариства “Просвіта”, поширював серед народу українську музику, пісню, українське слово. За це його було ув’язнено і відправлено на заслання. 10 років відбував покарання в Караганді. Але й там любов до музики, пісні він прищеплював таким же бранцям, як сам. В суворих умовах заслання йому навіть вдалося організувати український хор, який в 1955р. в Алма-Аті брав участь у конкурсі. В 1956р. повернувся до рідного села, де до 1982 року працював вчителем музики. І тут організовував хори, самодіяльні колективи, згуртовував навколо себе людей, душа яких наповнена музикою, кому близька пісня, рідне слово. Понад 70 років Андрій Юркович віддав пропаганді музики, пісенної спадщини українського народу.

Багато вихованців завдячують Андрію Юрковичу своєю життєвою мистецькою дорогою. Це в нього брали перші уроки музики нині відомі митці співаки, композитори, артисти брати Василь і Роман Волощуки, Василь Коваль, Лідія Данильчук та інші талановиті люди. Завдячують йому і сім’ї співаків і музикантів Москалів та Сагайдаків.

25 жовтня з ініціативи Союзу українок с. Сваричів (кер. Ганна Рибчак), у церкві Воскресіння Христового відслужили панахиду.

    

   

 Не забуваймо про них, про їх потреби!!!

      

            Ось уже два десятиліття поспіль 1-го жовтня, з настанням теплої, золотої осені у всьому цивілізованому світі відмічають День людей похилого віку. Нам, звичайно, усім хочеться, щоб осінні дні були погожими та теплими, так і осінь свого життя кожна людина прагне провести в теплі родинного затишку, оточена піклуванням та любов’ю рідних і близьких.

      Допомагати одне одному – найвища чеснота. Під час карантину літні люди потребують особливої уваги. Допоможіть їм купити продукти у магазині та залиште пакунки. Допоможіть сплатити комунальні послуги онлайн. Спитайте про самопочуття.

        Одним із завдань бібліотекарів сьогодні є тісна співпраця з такими людьми, різностороння допомога в пошуку потрібної інформації: про події в Україні, прийняття нових законів (особливо стосовно призначення субсидії), про новинки книговидання та свіжої періодики.
        Тому, бібліотекар з радістю поспішає до читачів, які з різних причин не можуть відвідувати бібліотеку, презентуючи їм нові книжки та періодичні видання, які є в книгозбірні.
        Кожна книга, газета чи приємна розмова хоч на хвилину відволіче читачів від часто сумної реальності життя. А прихід бібліотекаря стає для наших особливих читачів тією віддушиною, свіжим ковтком повітря, який допомагає відчути свою потрібність та дає віру і надію, що все буде добре.
        Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. 

         Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування.