Роки вже пройшли, роки вже пройшли,
І час посріблив наші скроні.
Та бажана зустріч сьогодні у нас –
Зібрались у дружньому колі.
Такими словами розпочався в Сваричівській сільській бібліотеці вечір-вшанування освітян, які перебувають на заслуженому відпочинку.
З вступним словом до своїх колег звернулася колишній директор школи Люба Михайлівна Локатир, яка сказала: “Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія вчителя. Вище неї на Землі немає. Бо Ви шановні були довіреними особами суспільства, яким воно довірило найцінніше і найдорожче - дітей, свою надію і своє майбутнє. Перед Вами стояло завдання бути самому неповторною особистістю, загальнолюдських цінностей, глибоких знань, високої культури. Саме Ви, шановні, були “інженерами дитячих душ”, засівали розумне, добре і вічне у серця молодих людей, Ви є взірцем людяності, шляхетності, гуманізму”.
Привітати присутніх прийшли учні 4 класу під керівництвом вчителя Савко Оксани Петрівни.
Своїми спогадами ділилися Сеничак Олександра Михайлівна, Рибчак Марія Миколаївна, Гриців Марія Миколаївна та ін..
Лоп’янецька Юлія Карлівна з захопленням розповідала про своїх колег з якими пропрацювала майже 30 років. У неї філолог Рибчак М. М. асоціювалась з Лесею Українкою, а Гумінська М. М. з Іваном Франком, Локатир Л. М. – толерантність.
Рибчак Г. В., Волощук М. В. ділилися цікавими, іноді комічними випадками, які траплялись на їхній педагогічній ниві.
Спогади супроводжувалися піснями “Зеленеє жито, зелене”, ”Зелений сад” ,”За столом збирається родина” ,”Бузок”, “Любимий краю”, “Пісня про Сваричів”.
На закінчення Волощук Марія Василівна зачитала гумористичний наказ калишньої дирекції школи, а тепер членів осередку Союзу українок с.Сваричів.
Немає коментарів:
Дописати коментар