Заповідними місцями краю

        Рожнятівщина… Це величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами, швидкоплинні гірські річки Лімниця, Чечва і Дуба, кришталево прозоре високогірне озеро Росохан  - «небесне око», барвистий килим полонин, де ростуть едельвейси, магічна дженджура, арніка, а на Івана-купала зацвітає загадкова папороть під таємничі мелодії бойківської дримби…

    Таким на мить постає в уяві цей чудовий бойківський край чарівної природи, невичерпних  земних багатств, визначних пам’яток минулого,  працьовитих і талановитих людей!

        Нашою гордістю є найчистіша  річка  Лімниця - найчистіша не тільки в Україні, а й у Європі.

     Сьогодні мандруючи віртуально ви відкриєте для себе  перлини  бойківського  краю, серед яких давні історичні та природничі пам’ятки, познайомитись з  найвідомішими заповідними місцями  краю та пам’ятками архітектури.

Гірське озеро Росохан (на північний захід від с. Осмолода)

Маловідоме гірське озеро Росохан – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення площею 4,7 га. Озеро розташоване на схилах хребта Аршиця на висоті 1120 м і живиться водами з г. Верх-Менчелик (1554 м).Розміри самого озера відрізняються залежно від пори року та кількості опадів. У середньому довжина озера становить близько 60 м, ширина – 20 м, глибина – до 4,5 м. Вода тут холодна навіть влітку і чиста, в ній відсутні ознаки життєдіяльності мікроорганізмів, що може свідчити про наявність у складі води мінералів. За однією з версій, озеро утворилося внаслідок падіння метеорита.

Форельне господарство (с. Осмолода)

     Поблизу села Осмолода розташовані Лісовий музей і форельне господарство. Ці місця засновані у 1934 р. в урочищі Лютошари М.Саєвичем, який був призначений митрополитом А. Шептицьким управителем-охоронцем митрополичих лісів. Музей природи складався з п’яти відділів: лісовий, мисливський, ловецький (рибальський), бджільничий і бібліотечний. У районі, де широко розгорнулася туристична діяльність, у самому центрі Горган, діяв відомий карпатський курорт «Народна лічниця». Також тут проводили щорічні літні спортивні збори молодіжні пластунські та скаутські організації, діяли дитячі оздоровчі табори. Сьогодні форельне господарство Осмолодського держлісгоспу – найбільше в області.

Сваричівська кімната-музей

Сваричівська кімната-музей знаходиться в приміщенні колишньої колгоспної контори. Тут можна побачити значну кількість предметів побуту бойків, серед яких дерев’яне начиння, що користувалося великою популярністю. Відвідувачі музею можуть ознайомитися з унікальною колекцією бойківських глечиків та глиняних виробів. У залі музею зібрано понад п’ятсот різних експонатів. Це документи історії, знаряддя праці, предмети ремесла і побуту. В залі презентується усе розмаїття бойківського народного мистецтва, серед яких ткацтво, вишивка. Тут – бойківські скрині, деревообробний верстат, традиційний одяг та предмети повсякденного вжитку наших предків.

Краєзнавчий музей «Бойківщина» (смт. Рожнятів)

      Музей відкрито в 2004 році під час святкування на Рожнятівщині Другого міжнародного фестивалю «Бойківська ватра-2004». Він розташований  у старовинному будинку, який побудував на початку ХХ ст. український граф Думка. За радянських часів тут був суд, а потім – музей художника Володимира Харченка, картини якого – серед експонатів музею. Понад 400 пам’яток матеріальної і духовної культури Рожнятівщини знайомлять відвідувачів з історією району від ІІ-IV ст. н. е. і до наших днів. В експозиції музею значна кількість предметів побуту бойків, серед яких дерев’яне начиння, що мало велику популярність: ступа, жорна, сито, ночви, діжки, маслянка. Відвідувачі музею можуть ознайомитися з унікальною колекцією бойківських глечиків та глиняних виробів.

Історико-краєзнавчий музей (с. Цінева)

      Цінівський історико-краєзнавчий музей – один з найбільших за кількістю пам’яток культури і побуту Бойківщини, заснований в 1976 році. Він розташований у старовинній будівлі Цінівської школи, яку колись називали Білою школою, оскільки ця будівля милувала і захоплювала всіх своїм білим кольором. Школа збудована громадою села в 1910 році. А кошти для будівництва виділила фірма «Глезінгер» як компенсацію селянам за землю, яку вони віддали для прокладання залізничної дороги (так званої вузькоколійки) в гори.У п’яти залах музею зібрано понад п’ять тисяч пам’яток матеріальної та духовної культури. Це документи історії та археології, нумізматичні колекції, предмети ремесла і побуту. Музею присвоєно звання народний.

Пластовий табір-музей «Сокіл» (поблизу с. Гриньків)

        Пластовий табір-музей «Сокіл» є найдавнішою оселею «Пласту», яка була освячена в 1926 році. З огляду на суспільну важливість табору, у 2009 р. «Сокіл» визнано пам’яткою культурної спадщини України. Щороку (до 1939 р.) тут відбувалися табори для юнацтва, які мали велике значення для національного виховання і фізичного гарту молоді під час польської окупації. В 1990 р. пластуни повернулися на «Сокіл».

Літературно-меморіальний музей Івана Вагилевича (с. Ясень)

               Музей відкрили в 1995 році в селі Ясень – на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена «Руської трійці», яка в 1837 році видала альманах «Русалка Дністрова». Музей розташований у будинку, який колись належав родині письменника, біля якого в 1937 році було споруджено пам’ятник з написом: «Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичу, Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової». У п’яти кімнатах розміщено понад тисячу експонатів. Це в основному фотографії письменника та його друзів, односельчан, друковані видання, документальні матеріали тощо.

Замок польського магната Скарбка (смт. Рожнятів)

     У ХV ст. в Рожнятові був збудований добре укріплений замок, який мав дві бійниці і два підземні ходи: до лісу в урочище Батурин і до Василіанського монастиря (зараз Підмонастир). Він був оточений глибоким ровом з водою. Будівництво його пов’язують з іменем графа Станіслава Скарбка (1780-1848 рр.) – відомого землевласника і мецената. Він був засновником театру у Львові (тепер – будинок театру імені Марії Заньковецької).На початку ХХ ст. у замку-палаці Скарбка розміщувалися повітовий суд, поліція. Сьогодні це райвідділ внутрішніх справ з помітними готичними луками замкових вікон, але без вежі. Тепер ця споруда мало нагадує замок. Про те, що тут колись стояло могутнє укріплення, свідчать метрові стіни палацу та вбудована вежа. Окрім того, зберігся вал, залишки рову, кам’яних укріплень і частини замкового парку.

«Кедрові палати» митрополита Андрея Шептицького (біля с. Осмолода)

      Біля Осмолоди, в урочищі Підлюте, міститься резиденція митрополита Андрея Шептицького із цілющими мінеральними джерелами. Ця пам’ятка має багату історію. Оскільки ліси довкола віддавна належали греко-католицькій церкві, сюди у 1809 році переїхав митрополит Антін Ангелович. У середині ХІХ ст. митрополит М. Левицький у Підлютому успішно лікувався від ревматизму, після цього спорудив тут «Кардинальські палати». Надалі практично всі митрополити брали участь у благоустрої території, а митрополит Андрей Шептицький спорудив тут нові «Кедрові палати». У 1930-ті роки біля численних мінеральних джерел збудували купелі, у яких могли оздоровлюватися не тільки служителі церкви, а й усі охочі.

Монастир в урочищі Лужки (біля с. Осмолода)

         Один з найстаріших монастирів у нашій області – Святоандріївський скит. Ще перед Другою світовою війною дочірній монастир Студійського уставу Унівської Лаври неподалік Осмолоди, у надзвичайно мальовничій місцині, заснував митрополит Андрей Шептицький.У 1944 році він припинив свою діяльність. І лише на початку 90-х років монахи-студити почали відновлювати зруйнований скит. Сьогодні тут збудовано і освячено величний храм та кілька будівель.

Свято-Покровський монастир на горі Чуриків (с. Закерничне)

       У давнину на Бойківщині поблизу села Закерничне на горі Чуриків був чоловічий монастир. Його зруйнували турки. Зараз на тому місці на висоті 950 метрів над рівнем моря завершується будівництво Свято-Покровського монастиря та монастирської церкви Всіх Святих українського народу. Монастир будується винятково на пожертви. Будівничим та ігуменом цього монастиря є ієромонах Іван-Василь Коваль. У 1994 році Владика Софрон Дмитерко дав благословення на екзорцизм, і до сьогодні отець-ігумен Василь-Іван зцілює хворих від всяких недуг молитвою та копієм.

Ангелівська домниця (між селами Лази та Гриньків)

             Доменна піч в урочищі Ангелів – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст., що відносно добре збереглася до наших часів. Побудована вона в 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича, звідси і походить назва поселення Ангелів. Кам’яні стіни печі місцями сягають понад 3 метри. Отвір, через який лився чавун, – на зріст людини. Враховуючи унікальність та історичну цінність споруди, її зображення розміщене на гербі району.

      

 Еко-репортаж “Природа отчого краю,
невидима загроза”

Я так люблю свій рідний край, що найгарніший в світі!

Сади квітучі, запашні - вони найкрасивіші.

Ранковий спів пташок луна, йому я так радію.

Щоб квітло все, як сад життя, - моя найкраща мрія.

    

Екологічна свідомість – невід’ємна складова життя сучасної людини. Сміття саме себе не посортує, а повітря та вода просто так не очистяться, тож треба знати, чим можна допомогти планеті вже традиційно щороку в квітні відзначаються День довкілля та День Землі. Завдяки широкій підтримці громадських організацій, представників органів влади, небайдужих громадян ці свята стали днями активних практичних дій на захист навколишнього середовища. Це є доказом того, що українське суспільство виявляє зацікавленість до розв’язання екологічних проблем та дбає про забезпечення права громадян на безпечне довкілля.

Сьогодні, більше нiж коли-небудь, збереження життя на Землі вимагає від нас  почуття загальної відповідальності. Руйнівні урагани, повені, буревії, забруднення повітря, ґрунту та води, винищення величезної кількості представників тваринного та рослинного світу, загрозлива тенденція кліматичних змін – все це говорить про те, що людство постало перед дилемою: або воно змінить своє ставлення до природи або незабаром перестане існувати.

        Тож усіх небайдужих закликаємо приєднатися до Дня довкілля внести свій посильний внесок. Тільки спільними зусиллями і спільною відповідальністю ми зробимо наш рідний край квітучим і неповторним.

Не відкладаймо на завтра порятунок Землі від нас самих!

Шлях у космос

 … Запуск у Космос першого супутника Землі… Політ у Космос першого у світі космонавта! З цими історичними подіями тісно пов’язані не тільки спогади, а й долі кількох поколінь.
    12 квітня весь світ відзначає Всесвітній день авіації та космонавтики. У нас цей день відзначають як День працівників ракетно-космічної галузі України, присв’ячений першому в історії польоту людини у космос.
    Саме цього дня в 1961р. на борту космічного корабля – “Восток-1” космонавт Юрій Гагарін уперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, який тривав усьго 108 хвилин.
    А першим і поки ще єдиним космонавтом незалежної України був Леонід Каденюк – український льотчик-випробувач 1-го классу, космонавт, генерал майор авіації, народний депутат України, Народний Посол України, Герой України, президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агенства України, Почесний доктор ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

    Леонід Каденюк був справжнім патріотом. Дякуючи йому, на космічну орбіту вперше був доставлений український прапор, а в космічному просторі звучали пісні у виконанні Дмитра Гнатюка, Софії Ротару і Назарія Яремчука. Для сигналу пробудження під час польоту на "Колумбії" космонавт обрав Гімн України, а також взяв у космос портрет Тараса Шевченка та "Кобзар".
    Леонід Каденюк встиг презентувати свою книгу «Місія – космос». Вона дуже відрізняється від повсякденного читання!

        Книга залишає після себе відчутний присмак чогось таємничого, незавершеного… Можливо, так воно і є. Збирався, але не встиг. Лише попередив: «Я би всіх політиків запустив у космос, щоб вони подивились, на що піднімають руку».
        Пропонуємо відео-фільм "Космічна місія" про політ у космос в складі екіпажу космічного корабля "Колумбія" першого космонавта України Леоніда Каденюка.
        А юних читачів геніальний фізик Стівен Гокінг разом з донькою Люсі запрошує у неймовірну мандрівку Всесвітом…верхи на астероїді!

    Які таємниці приховує Сусідський Сад?

    Що це за супер-комп’ютер, який уміє розмовляти?

    Чому не варто стрибати на кометі?

    Дізнатися що таке чорна діра?

    Як утворюється чорна діра? Чи можна її побачити?

    Чи вдасться головному героєві – допитливому сміливцеві Джорджу – визволити свого приятеля з чорної діри?

    На сторінках цієї книги, сповненої гумору й карколомних пригод, розкрито найцікавіші загадки Всесвіту, а важливі наукові факти переплетено з веселими і часом небезпечними витівками. Це не лише захоплива історія про дружбу, космічні мандри та шкільні перипетії, а й неймовірна оповідь про те, як влаштований світ, у якому ми живемо.
    Тож запрошуємо до бібліотеки для ближчого знайомства з цікавою книгою.
Люсі  Гокінг, Стівен Гокінг
Джордж і таємний ключ до Всесвіту [Текст]: роман/Гокінг Л., Гокінг С.. Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.-344с.

 Квітень. Пам'ятні дати та свята.

  А на тих рушниках – Україна моя

    23 березня 2021 року у Первомайській міській бібліотеці презентували книгу “ПОЛОТНЯНІ ПИСЬМЕНА” членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата Гранд-премії ім. Федора Гнідого Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, вишивальниці, народної майстрині Любові Миколаївни Бугар (Тринчук) уродженки села Сваричів.
    Народилася 4 червня 1960 року на Прикарпатті в селі Сваричів, у родині, де зберігалися і свято шанувалися народні традиції, звичаї та обряди. Рідня з боку батька – українська, з боку матері – польська. У 1984 р. з відзнакою закінчила Харківський державний університет ім. О.М.Горького, за фахом – філолог, викладач української мови та літератури. 25 років присвятила педагогічній діяльності у Первомайському ліцеї. Має відзнаку “Відмінник освіти України”.
    Мисткиня має близько 20 персональних виставок: у 1984, 2004 та 2008 рр. - у Харківському художньому музеї; у 2007, 2010 рр. - у Первомайському краєзнавчому музеї, у 2007 р. - у «Будинку прав людини» і Верховній Раді в. м. Києва, у 2010, 2013 та 2017 рр. - у Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва. У 2013 р. її твори гідно представляли народне мистецтво Первомайського району на огляді-конкурсі «Слобожанські передзвони».
    Ідея написати книгу у майстрині виникла ще у 2015 році, коли вона виступала у Верховній раді з доповіддю про особливості Слобожанської вишивки. Під час формування доповіді виявилось, що матеріалу про слобожанську вишивку дуже мало. Так і виникло бажання у майстрині поділитися своїми напрацюваннями з українцями.
    Майстриня говорить: «Народив мене Захід, а виховав Схід. Саме тут сформувався мій світогляд. Я завжди згадую, як розпочався мій шлях до вишивання. Був дощ, а я забула парасольку і ми сховались в приміщені на Пушкінській (в Харкові), де проходила виставка. І я дивлюсь, сидить бабуся, а навколо вишиті рушники. І тоді я подумала, ось бабуся може вишивати, а чому я ні?». Це і був той доленосний випадок.
    Зараз творчий доробок майстрині налічує близько тисячі творів. Самобутня вишивальниця опанувала майже всі відомі види вишивки.
         У її творчому надбанні рушники, сорочки, картини, ікони. Вона відроджувала на Слобожанщині техніку «білим по білому» і дотепер залишається активною учасницею заходів з відродження, розвитку та популяризації національного мистецтва.

     

    Любов Миколаївна не тільки розповіла про свій творчий шлях, а й подарувала гостям свою книгу з іменними надписами. Сваричівська бібліотека також отримала в подарунок книгу від землячки.
    

    

Бугар.Л.М. Полотняні письмена [Текст]: альбом-каталог /Л.М. Бугар. – Харків: Золоті сторінки, 2021. – 152 с.: фото.

В альбомі представлені роботи майстрині, наведено взірці оригінальних авторських орнаментів, цікаві факти про вишивку та вишиванки. Історія та основні мотиви української вишивки, її орнаментальна символіка та регіональні особливості, традиції та сучасність – усе це ви знайдете на сторінках цього видання. Окремі розділи посвячені орнаментам традиційної слобожанської вишивки.

    Цей альбам – каталог у повсякденні буде корисним для навчання, збереження і продовження традицій. І все буде у вас під рукою – розгорнете, подивитесь і подякуєте авторці.
    ЇЇ твори, наповнені світлом любові та щирості, наповнюють душу могутньою силою сприйняття прекрасного, несуть у XXІ сторіччя багатогранну спадщину, яка єднає життєдальні корені традиційної культури минулого, сьогодення і майбуття.

 1 квітня – Міжнародний день сміху!

    Достовірно не відомо, як і в якій країні з'явився День сміху. Але сьогодні це вже не так важливо, оскільки 1 квітня вважається загальновизнаним святом гумору та веселощів. Існує безліч версій щодо походження Дня сміху. Деякі вчені стверджують, що вперше свято, іменоване сьогодні також Днем дурня, відзначали в Англії. Інші вважають, що батьківщиною самого веселого свята є Франція чи Мексика.
    Він буває гострим, дотепним, беззубим, пласким, а ще прозовим, віршованим і… просто мальованим – все це про гумор, яким, на думку психологів, можна ще й лікувати. Жменею сміху користувачам на втіху стала книжкова виставка-колаж «Усміхнімося!!!», на якій представлені гумористичні твори класиків гумору, місцевих гумористів, веселі шаржі та карикатури, а також організовано онлайн-читання.

         Пропонуємо вам також ознайомитися з гуморесками, усмішками, жартами жителя села Сваричів  Василя Савчука “Савчукові усмішки” , де він у жартівливій віршованій формі змальовує кумедні ситуації, бувальщини, підмічені в нашому буденному житті – на роботі, в побуті, в сім’ї.

Савчукові усмішки: гуморески, усмішки, жарти записані від жителя села Сваричів Василя Савчука. / Уклад. Г. Фреїшин; відп. за вип. Г. Курташ. Рожнятівська центральна районна бібліотека. – Рожнятів, 2020. – 60 с. – іл.

САВЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ¬ народився 21 лютого 1953 року в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області.
    З 1961 по 1970 роки навчався у Сваричівській середній школі. Під час навчання був активним учасником шкільного оркестру народних інструментів.
    Після закінчення десятилітки навчався у Львівській республіканській школі кіномеханіків. Відтак працював у рідному селі за фахом.
    У 1976 році поступив у Снятинський сільськогосподарський технікум, який закінчив у 1979 році. Відтак працював у Сваричівській середній школі на посаді майстра практичного водіння трактором.
    Згодом у 1989 році життєва дорога привела Василя Васильовича у колгосп «Радянська Україна». Тут працював на посаді інженера по охороні праці. З 2003 року – на заслуженому відпочинку.
      Разом з дружиною Галиною виростили і виховали двох дочок Наталію та Іванну.
    На долю Василя Савчука випадали нелегкі випробування, але він завжди і у всьому покладався на Всевишнього та Пресвяту Богородицю. За вислухані молитви та постійну Божу опіку Василь Васильович спорудив на власному обійсті статую Пресвятій Діві Марії.
    В. В. Савчук – незмінний багаторічний учасник фольклорного колективу «Надвечір’я» села Сваричів та парафіяльного хору церкви Воскресіння Христового рідного села. Його веселі замальовки друкувалися у періодичній пресі. Сільський гуморист виступає на численних концертах із авторськими усмішками, жартами, тішить людей своїм життєвим оптимізмом, безкорисливо і щедро ділиться з усіма своєю сердечною енергетикою.

                В наш зовсім нелегкий час, з масою проблем різного характеру дуже важко бути оптимістом та шукати позитив у чомусь. Але вірити в краще потрібно, і не тільки вірити, але й вносити самому щось хороше та веселе в наше повсякденне життя.

    Тож дорогі читачі, не забувайте: усмішка на вашому обличчі подовжує життя не лише вам, а й оточуючим.

    Бажаємо вам завжди мати веселку в серці і сонечко в душі!

У поетичному світі Марійки Підгірянки

    29 березня 2021 року виповнюється 140 років від дня народження відомої галичанки, української поетеси та освітянки Марійки Підгірянки
        (справжнє ім’я якої Марія Омельянівна Ленерт – Домбровська).

Я – самоук, несміливе дитя Підгір’я,

Списувала, що мені старі ліси розказували.

Та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову…

А писала, бо чула душевну потребу…

    Дитинство і юність поетеси проходили в гірському селі Уторопи. Дівчинка дуже хотіла вчитися, але через бідність батьки не могли дати їй освіту. Дідусь по матері, священник, навчив онуку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.
       Все своє життя Марійка Підгірянка провела серед дітей та молоді, вчителювала понад сорок років в різних школах Галичини, на Буковині, Карпатській Україні.
Наділена неабияким поетичним хистом Марійка Підгірянка пише щирі мелодійні вірші, які допомагали школярам запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи…
        Саме на Закарпатті уповні розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці.  Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. А окремі вірші вона писала на окремі мелодії народних пісен, щоб їх зразу могли наспівувати діти.
    На жаль, письменниця не встигла завершити роботу над упорядкуванням нової книжки для своїх маленьких читачів. У селищі Рудно, де тоді мешкала Марійка Підгірянка, 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Похована поетеса на Личаківському кладовищі у Львові
    В рамках Тижня дитячої книги, користувачі, мають можливість познайомитися із цікавими, самобутніми творами цієї талановитої поетеси, народного педагога, культурно-освітнього діяча, творча спадщина якої назавжди ввійшла до золотого фонду української літератури.
         Її поезії мають велике пізнавальне і виховне значення, несуть дітям добро та радість, допомагають пізнати світ через красу рідного слова.
    Твори Марійки Підгірянки ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкуються у колективних збірниках, антологіях, дитячих журналах. Вони дістали високу оцінку письменників, літературознавців. Видатний український поет Максим Рильський писав: “Марійка Підгірянка – справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”. 
     Марійчині співаночки для найменших.

                  

 Сподіваємося, що і вам, дорогі друзі, сподобаються вірші Марійки Підгірянки, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі і з великою любов'ю до вас і рідної України. 

Для ближчого знайомства з Марійкою Підгірянкою запрошуємо до нашої бібліотеки.