Освячення пам'ятної дошки до 100-річчя з дня народження
 старійшини Просвіти Рожнятівщини Андрія Шищака

З ініціативи Рожнятівської центральної районної бібліотеки 25 грудня 2020 року освячено пам'ятну дошку до 100-річчя з дня народження старійшини Просвіти Рожнятівщини Андрія Шищака за підтримки голови Рожнятівської ОТГ, старости с. Сваричів, за фінансової підтримки родини, на фасаді Сваричівського Народного дому встановлено і освячено пам'ятну дошку до 100-річчя з дня народження старійшини Просвіти Рожнятівщини, активного громадського діяча, організатора українського хору на засланні, керівника хору вчителів і учнів та оркестру народних інструментів у Сваричівській школі, регента церковного хору Андрія Юрковича Шищака, якого за подвижницьку працю нагороджено ювілейною медаллю "2000-ліття Різдва Христового" від Івано-Франківської єпархії Київського патріархату (2000 р.), Відзнакою обласного управління культури "За подвижництво в культурі" (2008 р.), найвищою нагородою Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка медаллю "Будівничий України" (2008 р.).

          Ведуча заходу Ніна Шищак розповіла про життєвий і творчий шлях Андрія Юрковича та зазначила, що світлі спогади про ветерана і подвижника просвітницької ниви живуть у пам'яті рідних і знайомих, жителів села Сваричів і нашого Рожнятівського краю.
         Віддати шану старійшині Просвіти прийшли голова Рожнятівської ОТГ Василь Рибчак, староста с. Сваричів Михайло Рибчак, депутат Калуської районної ради Ірина Сагайдак, представники духовенства отець Роман Токарик, отець Андрій Балабух, бібліотечні працівники з директором Рожнятівської ЦБС Галиною Курташ, заслужений працівник культури України Марія Рибчак, представники громадських організацій, педагоги, учнівська молодь, учасники народного аматорського фольклорного колективу "Надвечір'я" під керівництвом Світлани Рибчак, союзянки, жителі с. Сваричів.

         Отець Роман Токарик, отець Андрій Балабух відправили панахиду та здійснили освячення пам'ятної дошки до 100-річчя з дня народження Андрія Шищака.

         Вірним супутником у житті Андрія Юрковича була скрипка, він прекрасно виконував різні мелодії, дуже гарно співав, написав музику до багатьох пісень. Збереглися ноти, написані його рукою, до пісні "Гімн Сваричева", яку виконав народний аматорський фольклорний колектив "Надвечір'я". У прекрасному виконанні цього колективу також прозвучала колядка.
         Після святкового Богослужіння жителі села зібралися біля закладу культури, щоб провести урочисте освячення красуні-ялинки. Традиція прикрашати новорічну ялинку у Сваричеві з'явилася давно. Але цьогоріч  ця подія стала особливою, урочистою.

    

Нехай у Новому Році життя буде багатим на незабутні враження, хай мрії збуваються, сяють на обличчях посмішки, очі світяться щастям!  Здоров’я, любові, взаєморозуміння, радості, достатку!

                       Зроніть сльозу, нехай не згасне свічка   

                                                      Згадайте нас – бо ж ми колись жили.                                                                           Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!                                                                         Ми в цій землі житами проросли,
                                  Щоб голоду не знали люди вічно.

       Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932–1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї  чорної сторінки в історії України.

         Головне в діяльності бібліотеки по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшанування пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.

         Тому до цієї дати працівники бібліотеки організували книжкову виставку-факт “Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав”, на якій представлені документи, статті, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців та твори українських авторів. У виданнях переконливо розкриваються причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної події, яка забрала мільйони життів безвинних людей.

Ще пропонуємо вашій увазі    Голодомор на екрані:
 фільми про страшну трагедію , які розкривають події 1932-1933 років.
«Червоне намисто», 2016 рік
    Це короткометражний український фільм може подивитися і доросла людина і кожна дитина. Сюжет стрічки базується на реальній історії 7-річної дівчинки Антоніни, яка пережила випробування голодом у 1932-1933 роках. Вона рано подорослішала і зрозуміла межу між життям і смертю.
“Голод-33”, 1991 рік
    Фільм українського кінорежисера Олеся Янчука. Знятий за мотивами повісті Василя Барки “Жовтий князь”. “Голод-33” – перший художній фільм, що розкриває злочини сталінсько-більшовицького режиму проти народу України. У центрі сюжету стрічки – звичайна селянська сім’я: діти, батько, дружина та їх стара мати. Трагедію 1932-1933-х глядач бачить очима голодної дитини.
«Голодний дух», 2018 рік
    Це короткометражний анімаційний фільм. Він присвячений 85 роковинам Голодомору, організованого в Україні радянською владою. Створила його студія Animagrad на замовлення Міністерства соціальної політики України.
Головна героїня— дівчинка, яка живе під час Голодомору і особисто на собі відчуває усі жахіття голодних років.
«Гіркі жнива», 2017 рік
    Цей фільм є першою англомовною художньою картиною про Голодомор. Фільм також відомий ще під назвою «Врожай диявола». Закритий показ картини на кіноринку Північної Америки відбувся у листопаді 2015, а на кіноринку Європи — у лютому 2016. В український прокат стрічка вийшла у лютому 2017.
«Гіркі жнива» — фільм про історію кохання у розпал українського Голодомору. У центрі картини Юрій, талановитий художник-селянин, нащадок козацького роду. Він намагається жити зі своєю коханою у створених радянською владою умовах, приймаючи удари і утиски.
       Але, зрештою, коли його родина та земляки стають жертвами штучного голоду та сталінських репресій, він повстає, аби врятувати рідних, помститися і покинути Радянську Україну, щоби донести правду світові про жахіття Голодомору.

        28 листопада о 16.00   Схиліться!  Свічку запаліть. 
                       Хто у молитві, хто у серці чуйте… 
    Нехай світло нашої свічки буде спокоєм скорботи по невинно убієнних. Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення нації на власній землі.

    Хай в кожній оселі, в кожній родині українці схилять голову перед пам'яттю тих, хто не хотів помирати, хто хотів жити, але їх убили голодом-геноцидом. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою поминальною молитвою...

Хай світло від свічки у небо летить
             Хоча б одну душу зігріє в цю мить             
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

 Вічно живий у нашій пам’яті…

25 жовтня 2020  року минуло 100 років від дня народження ветерана і активіста  просвітянської ниви Рожнятівщини Андрія Юрковича Шищака.

Активний громадський діяч, старійшина просвітянського руху, педагог, музикант – скрипаль, кравець, бібліотекар, регент церковного хору, керівник хору вчителів і учнів, оркестру народних інструментів в Сваричівській школі, багатолітній каторжник, який і на засланні піднімав волелюбний дух, кожен день його життя був наче сторінки цікавої книги. Таким залишився у пам’яті жителів села Сваричів Андрій Юрійович Шищак. Народився в 1920 році. Брав участь в діяльності товариства “Просвіта”, поширював серед народу українську музику, пісню, українське слово. За це його було ув’язнено і відправлено на заслання. 10 років відбував покарання в Караганді. Але й там любов до музики, пісні він прищеплював таким же бранцям, як сам. В суворих умовах заслання йому навіть вдалося організувати український хор, який в 1955р. в Алма-Аті брав участь у конкурсі. В 1956р. повернувся до рідного села, де до 1982 року працював вчителем музики. І тут організовував хори, самодіяльні колективи, згуртовував навколо себе людей, душа яких наповнена музикою, кому близька пісня, рідне слово. Понад 70 років Андрій Юркович віддав пропаганді музики, пісенної спадщини українського народу.

Багато вихованців завдячують Андрію Юрковичу своєю життєвою мистецькою дорогою. Це в нього брали перші уроки музики нині відомі митці співаки, композитори, артисти брати Василь і Роман Волощуки, Василь Коваль, Лідія Данильчук та інші талановиті люди. Завдячують йому і сім’ї співаків і музикантів Москалів та Сагайдаків.

25 жовтня з ініціативи Союзу українок с. Сваричів (кер. Ганна Рибчак), у церкві Воскресіння Христового відслужили панахиду.

    

   

 Не забуваймо про них, про їх потреби!!!

      

            Ось уже два десятиліття поспіль 1-го жовтня, з настанням теплої, золотої осені у всьому цивілізованому світі відмічають День людей похилого віку. Нам, звичайно, усім хочеться, щоб осінні дні були погожими та теплими, так і осінь свого життя кожна людина прагне провести в теплі родинного затишку, оточена піклуванням та любов’ю рідних і близьких.

      Допомагати одне одному – найвища чеснота. Під час карантину літні люди потребують особливої уваги. Допоможіть їм купити продукти у магазині та залиште пакунки. Допоможіть сплатити комунальні послуги онлайн. Спитайте про самопочуття.

        Одним із завдань бібліотекарів сьогодні є тісна співпраця з такими людьми, різностороння допомога в пошуку потрібної інформації: про події в Україні, прийняття нових законів (особливо стосовно призначення субсидії), про новинки книговидання та свіжої періодики.
        Тому, бібліотекар з радістю поспішає до читачів, які з різних причин не можуть відвідувати бібліотеку, презентуючи їм нові книжки та періодичні видання, які є в книгозбірні.
        Кожна книга, газета чи приємна розмова хоч на хвилину відволіче читачів від часто сумної реальності життя. А прихід бібліотекаря стає для наших особливих читачів тією віддушиною, свіжим ковтком повітря, який допомагає відчути свою потрібність та дає віру і надію, що все буде добре.
        Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. 

         Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування.

      Назавжди в пам’яті народу

    День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України” відзначається щорічно 29 серпня. Цей день було встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року.
    Цю дату було обрано, оскільки 29 серпня 2014 року – день, коли на Сході України загинула найбільша кількість українських військових.

    Символом пам’яті загиблих українських бійців на Донбасі стали соняхи.

   Саме у цей час  поспіли соняхи, але збирати їх було складно, адже в серпні 2014 року в цих соняхах, зокрема, тривали бої й залишалися загиблі українські захисники. Тому сонях – символ скорботи за загиблими на Донбасі українськими воїнами.

    

 

       У цей день передбачено приспущення Державного прапора України та оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання, обмеження розважально-концертних заходів та трансляцій на телебаченні і радіо, покладання квітів до пам'ятників, пам'ятних знаків та місць поховань захисників України, а також проведення національно-патріотичних заходів.

    З нагоди Національного Дня Пам’яті в бібліотеці представлена книжкова виставка-пам’ять “Назавжди в пам’яті народу”, присвячена загиблим воїнам АТО, нашим односельчанам.   

Вшануймо і згадаймо  полеглих за мирне небо над нашими головами наших земляків: Олега Лисевича – Героя України, старшого солдата, санітарного інструктора 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ-ст. (посмертно) та Юрія Возняка, який за контрактом служив у 10-ій окремо гірсько-штурмовій бригаді.

 

Пропонуємо переглянути віртуальну виставку даної тематики

 

Горять свічки на серці України[Текст]:книга Скорботи, Пам’яті і Шани України. – Івано-Франківськ, Місто НВ, 2015.- 236с.

    Кожен рядок цієї книги сповнений невимовної скорботи і болю, бо йдеться про Героїв, які віддали життя, щоб захистити цілісність України. Вони вже ніколи не переступлять порогу рідного дому, ніколи не візьмуть на батьківські руки своїх маленьких дітей.

Видання розповідає про прикарпатців, які загинули з квітня 2014 до жовтня 2015рр. на неоголошеній Росією війні проти нашої держави на Сході України.

Вміщені в книзі розповіді дуже різні. Від майстерно написаних журналістами – до наївних школярських… Але їх об’єднує щирість почуттів і пекучий біль.

  

 

 

Герої Революції Гідності[Текст]: «Книга Пам’яті України».- Івано-Франківськ:Місто НВ, 2015.- 132с.

    Ця Книга Пам’яті створена для наступних поколінь. Ми і наші діти маємо пам’ятати Героїв. Вони живі, бо не можуть померти Герої, які не дали померти Україні.

  

  

Положій Є.В. Іловайськ: розповіді про справжніх людей[Текст]/ Є.В.Положій.- Харків: «Фоліо», 2016.- 378с.

    «Іловайськ» – книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.

    Автор почув історії близько сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях.

    

   

 Добровольчі батальйони[Текст]: історія подвигу батальйонів/К. Гладка, Д.Громаков, В.Миронова та ін. – Харків: Фоліо, 2017.- 325с.

    Чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів – і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати  у майбутньому?На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Створення добробатів, їхній бойовий шлях і сучасний стан – усе це безпосередньо з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.

  

 

 Лойко С. Аеропорт[Текст]: роман/ С. Лойко.- Київ:Брайт Стар Паблішинг, 2016.- 376с.

    «Аеропорт» - це не хроніка, не розслідування. Не літопис. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє і учорашнє життя.

  

 

 Василів-Базюк Л.Ю. Новими стежками[Текст]:істор. повість/Л.Й.Василів-Базюк. – Чернівці: Букрек, 2018.- 432с.

    Новітня історія України є темою історичної повісті Любові Василів-Базюк. Події Майдану, відомі під назвою Революція гідності, підлий напад північного сусіда – у той час. Коли Україна була особливо вразливою після розстрілу Героїв небесної Сотні. Дивні «зелені чоловічки». Розповіді про громадянську війну на Сході України – ось ті байки, якими офіційний Кремль «годував» Україну та весь Західний політикум.Диверсії, снайпери, постріли з важкого озброєння, зокрема «градів» - цьому доводиться протистояти українським воїнам у зоні проведення АТО(ООС). Але Україна продовжує рухатися вперед. І не старим шляхом, з вантажем минулих стереотипів і поглядів – а новими стежками.    

   

 Батіг М. Ті, що спалахнули у небі зірками[Текст]:поезія/М. Батіг.- Івано-Франківськ:Місто НВ, 2019.-64с.

      У книзі «Ті, що спалахнули у небі зірками» автор устами й очима сина намагається показати оголений нерв сьогодення, котре вилилося у протистояння між українськими цінностями, з одного боку, й « русскім міром», з другого.Також у першій частині книги, яка не має чітко окресленого жанру, йдеться про втрати і сподівання, про страждання й надії 20- річних юнаків, котрі за зовом серця відгукнулися на клич рідної Вітчизни її від ворога на східних рубежах. І захистили ціною власного життя.

 

   Український народ має пам’ятати кожного героя цієї війни, шанувати відвагу і хоробрість тих, хто склав голову, захищаючи нашу рідну землю та її майбутнє.Тож пам’ятаймо, що без глибокого відчуття патріотизму, самовідданості та любові до рідної землі, неможливо побудувати сильну, самостійну та успішну державу, за щасливе майбутнє якої і досі гинуть наші співвітчизники!

"Страшенно важко, що настав той час,

Коли мою країну роздирають,

Та ми, Герої, не забудем вас

Тому, що в нас Герої не вмирають!»

       Незалежна Україна: портрет нового часу

    Є свята, які зіткані з добра і любові до нашої рідної України, які висловлюють дух народу, символізують його минуле, сьогодення і майбутнє. До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України.

         День Незалежності України --  важливий день для кожного українця, для тих, хто вважає себе патріотом України, стоїть на захисті українських кордонів, вболіває за Батьківщину та примножує її здобутки відданою працею.
         Наша країна святкує вже 29-ту річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українського народу – бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. 
    З нагоди свята в читальному залі бібліотеки представлено огляди літератури "Незалежна Україна: портрет нового часу".

         В ці святкові дні від щирого серця зичимо всім здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, сили і наснаги в усіх справах і починаннях.
                З святом Вас!!!

            З ним ми здобували все, що є святим

Дню Незалежності передує інше свято – День Державного Прапора України. 23 серпня ми вітаємо наш синьо-жовтий стяг.

    Для кожної країни прапор – символ її суверенітету та єдності нації, уособлення її могутності і незалежності. У всі часи державний прапор – священний. Це – наш історичний дух, наша совість і незламність. Це – гордість, слава і велич нації, яка об’єднує серця мільйонів.
    Мить, коли піднімається Прапор України та звучить Державний Гімн, -- це момент піднесення, який сповнює серця гордістю за рідну країну.
   Якщо вас  цікавить історія походження українського прапору, якщо ви бажаєте знати, що насправді означають блакитний та жовтий кольори нашого стягу з точки зору геральдики, тоді ми радимо вам переглянути книги з нашої полиці.

    Нехай український прапор завжди символізує лише перемоги, надихає усіх нас на працю заради майбутнього та буде символом успіху й впевненості в завтрашньому дні!